закепкувати
ЗАКЕПКУВАТИ, ую, уєш, док., розм. 1. неперех., з кого-чого і над ким-чим. Почати кепкувати, глузувати з кого-, чого-небудь. Уся дружина засміялася, коли кесар зволив закепкувати собі зі Скліра (Оп., Іду.., 1958, 108).
2. перех., розм. Висміяти кого-, що-небудь. З біса-бо йому [малярові] досадно стало, ..чорт його зна, відкіля узявся швець та й закепкував його роботу нінащо (Кв.-Осн., II, 1956, 20).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закепкую | закепкуємо |
2 особа | закепкуєш | закепкуєте |
3 особа | закепкує | закепкують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закепкував | закепкували |
Жіночий рід | закепкувала | |
Середній рід | закепкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закепкуймо | |
2 особа | закепкуй | закепкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | закепкувавши |