зажитий
ЗАЖИТИЙ1, а, е, рідко. Який зажив, загоївся (про рану). Можливо, хто жалом огуди Роз'ятрить біль зажитих ран (Мал., Звонигора, 1959, 338).
ЗАЖИТИЙ2, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до зажити2. Своїх зажитих грошей жалко... (Мирний, IV, 1955, 375); // зажито, безос. присудк. сл. - Пана .. заарештують... Хто ж мені тоді гроші віддасть? А їх не мала сума набралася - за півроку зажито! - каже.. Омелько (Мирний, IV, 1955, 374).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зажитий | зажита | зажите | зажиті |
Родовий | зажитого | зажитої | зажитого | зажитих |
Давальний | зажитому | зажитій | зажитому | зажитим |
Знахідний | зажитий, зажитого | зажиту | зажите | зажиті, зажитих |
Орудний | зажитим | зажитою | зажитим | зажитими |
Місцевий | на/у зажитому, зажитім | на/у зажитій | на/у зажитому, зажитім | на/у зажитих |