задьора
ЗАДЬОРА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що задирака. [Роман:] Кажуть, що ваші парубки задьори? [Хведоска:] А вам що до них? (Крон., II, 1958, 25); Люде пили й пили.. - і несміливий робився сміливим, сумний - веселим, а веселий сумним, тихий же - балакливим та задьорою (Григ., Вибр., 1959, 68); Довкола пирснули сміхом. Це ще більше піддрочило задьору. Він тигром ощирився на Сашка: - Іди звідси, поки не битий! (Добр., Ол. солдатики, 1961, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | задьора | задьори |
Родовий | задьори | задьор |
Давальний | задьорі | задьорам |
Знахідний | задьору | задьор |
Орудний | задьорою | задьорами |
Місцевий | на/у задьорі | на/у задьорах |
Кличний | задьоро | задьори |