завсідний
ЗАВСІДНИЙ, а, е, розм. Який буває, відбувається і т. ін. завжди, повсякчас; звичайний. - От і в вас швидко будуть хоч не довічні, так завсідні вакації, - сказала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 121); - А що, Грицьку, чи пшениця вродила? - почне бувало здалека Лушня, натякаючи на завсідні жалощі Грицькові (Мирний, І, 1949, 402).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завсідний | завсідна | завсідне | завсідні |
Родовий | завсідного | завсідної | завсідного | завсідних |
Давальний | завсідному | завсідній | завсідному | завсідним |
Знахідний | завсідний, завсідного | завсідну | завсідне | завсідні, завсідних |
Орудний | завсідним | завсідною | завсідним | завсідними |
Місцевий | на/у завсідному, завсіднім | на/у завсідній | на/у завсідному, завсіднім | на/у завсідних |