забудькуватість
ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість зазнач. забудькуватий. Він гнівався тепер на свою забудькуватість, на свою відсталість, на негнучкість і неповороткість своєї думки (Загреб., Спека, 1961, 206); Як жаль, що я не захопила хоч малесеньке фото з неї [матері]. Не можу собі простити таку забудькуватість (Речм., Твій побратим, 1962, 165).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | забудькуватість | забудькуватості |
Родовий | забудькуватості, забудькуватости | забудькуватостей |
Давальний | забудькуватості | забудькуватостям |
Знахідний | забудькуватість | забудькуватості |
Орудний | забудькуватістю | забудькуватостями |
Місцевий | на/у забудькуватості | на/у забудькуватостях |
Кличний | забудькуватосте | забудькуватості |