дітлахи
ДІТЛАХИ, ів, мн. (рідко одн. дітлах, а, ч.), розм. Те саме, що діти1 1, 2 і дитина 1, 2. Я вклоняюсь дітлахам, що на зорці 3 букварями до школи ідуть (Нагн., Вибр., 1957, 265); І скільки років жив [Забейко], наче в летаргії, аж раптом цей дітлах дивно й боляче розбудив його (Вільде, Винен.., 1959, 59); Смерть щоночі залітала до бідної матері за двома її дітлахами (Рад. літ-во, 2, 1957, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дітлахи | |
Родовий | дітлахів | |
Давальний | дітлахам | |
Знахідний | дітлахів | |
Орудний | дітлахами | |
Місцевий | на/у дітлахах | |
Кличний | дітлахи |