думливий
ДУМЛИВИЙ, а, е, рідко, 1. Заглиблений у думки; задумливий, замислений. Амфіон - розважний, думливий, старший виразом очей, ніж віком, - ..виводить мур (Л. Укр„ І, 1951, 445); // Здатний глибоко роздумувати, розмірковувати. Його думлива, флегматична натура не дала йому впасти в ту западню, в яку впадає найбільша часть початкуючих поетів-гімназистів (Фр., III, 1950, 344).
2. Те саме, що гордовитий. Де полягла козацькая голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Л. Укр.. І. 1951, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | думливий | думлива | думливе | думливі |
Родовий | думливого | думливої | думливого | думливих |
Давальний | думливому | думливій | думливому | думливим |
Знахідний | думливий, думливого | думливу | думливе | думливі, думливих |
Орудний | думливим | думливою | думливим | думливими |
Місцевий | на/у думливому, думливім | на/у думливій | на/у думливому, думливім | на/у думливих |