димовий
ДИМОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до дим 1. Ковбаси можна коптити у димовій трубі печі (Укр. страви, 1957, 76); Між високими вербами було видно два високі димові стовпи (Н.-Лев., II, 1956, 88); Живий Донбас встає у клекоті роботи, І Криворіжжя знов у хмарі димовій (Дмит., Вітчизна, 1948, 65); // Здатний утворювати густий дим. Забезпечимо вивезення і розкидання в садах і виноградниках димових матеріалів для боротьби з весняними заморозками (Рад. Укр., 16.1 1954, 2); // у знач. ім. димове, вого, с. Те саме, що подимне. Сива жінка на майдані плаче, Бо беруть димове й поволяче (Мал., Звенигора, 1955, 299).
2. перен. Те саме, що газовий2. - Я приїду [до батьків] пишно та красно, а ти ще краще, - сивою паровицею (бо там усе сиві воли..), у намітках димових, із любим чоловіком (Вовчок, І, 1955, 62).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | димовий | димова | димове | димові |
Родовий | димового | димової | димового | димових |
Давальний | димовому | димовій | димовому | димовим |
Знахідний | димовий, димового | димову | димове | димові, димових |
Орудний | димовим | димовою | димовим | димовими |
Місцевий | на/у димовому, димовім | на/у димовій | на/у димовому, димовім | на/у димових |