гугнити
ГУГНИТИ і ГУГНІТИ, ню, ниш, недок., розм. 1. Те саме, що гугнявити. - Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір, славні люди були! - Угу, - гугнить ворона, а рака кріпенько держить (Стор., 1, 1957, 29); - Ач, клятий, винуєшся, - незлобно гугнив дід Овсій (Юхвід, Оля, 1959, 155).
2. Звучати неясно; звучати набридливо, монотонно. Всі замовкли і стали прислухаться, аж справді десь далеко гугнів.. [мисливський] ріг (Стор., І, 1957, 390); Знову гугнить телефон. Тривожні дзвінки (Коч., І, 1956, 614).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гугню | гугнимо |
2 особа | гугниш | гугните |
3 особа | гугнить | гугнять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гугнитиму | гугнитимемо |
2 особа | гугнитимеш | гугнитимете |
3 особа | гугнитиме | гугнитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гугнив | гугнили |
Жіночий рід | гугнила | |
Середній рід | гугнило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гугнімо | |
2 особа | гугни | гугніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гугнячи | |
Минулий час | гугнивши |