горнятко
ГОРНЯТКО, а, с. Зменш.-пестл. до горня. Він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки (Коцюб., II, 1955, 22); Взявши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 177); * У порівн.У саду тридцять шість рядів агрусу, сливи-багрулі, груші сортові, мов ті горнятка на гілках (Мур., Бук. повість, 1959, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горнятко | горнятка |
Родовий | горнятка | горняток |
Давальний | горняткові, горнятку | горняткам |
Знахідний | горнятко | горнятка |
Орудний | горнятком | горнятками |
Місцевий | на/у горнятку | на/у горнятках |
Кличний | горнятко | горнятка |