горловина
ГОРЛОВИНА, и, ж. 1. Звужений отвір у чому-небудь. Він [ківш] спиниться точно над горловиною сифона або литника (Собко, Біле полум'я, 1952, 136); У похованнях зустрічаються посудини з кулястим корпусом, округлими днищами і вузькими горловинами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 66); // Звужений прохід. «Буревісник» пройшов широку горловину бухти й опинився в морі (Трубл., II, 1955, 261).
2. розм. М'ясний продукт з горла тварини. За поживними якостями з субпродуктів.. найменш цінні - горловина і селезінка (Технол. пригот. їжі, 1957, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горловина | горловини |
Родовий | горловини | горловин |
Давальний | горловині | горловинам |
Знахідний | горловину | горловини |
Орудний | горловиною | горловинами |
Місцевий | на/у горловині | на/у горловинах |
Кличний | горловино | горловини |