гила
ГИЛА, и, ж., діал. 1. Грижа. - Ти у нас людина військова, на фронті був. А мені куди там? У мене - гила (Мик., II, 1957, 286); Його [лікаря] затримано тут, а там чекали відповідальні операції. Треба вирізати нирку, зробити резекцію шлунка, ліквідувати пахову гилу (Смолич, І, 1958, 161).
2. рідко. Гилка. Той читав урок, той реготався, той кричав: «Давай у гили грати» (Мирний, IV, 1955, 112).
3. виг., у знач. присудк. сл., розм. Уживається на означення швидкого руху, швидкої дії. - А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили. Потім загляділи [нас] - палиці на плечі і - гила навпростець поміж вербами (Головко, І, 1957, 222).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гила | гили |
Родовий | гили | гил |
Давальний | гилі | гилам |
Знахідний | гилу | гили |
Орудний | гилою | гилами |
Місцевий | на/у гилі | на/у гилах |
Кличний | гило | гили |