віджахнути
ВІДЖАХНУТИ, ну, неш, док.., перех., рідко. Те саме, що відстрашити: // перен. Відігнати кого-, що-небудь. Я хотів би і сам оджахнути останню пам'ятку по булому (Вовчок, VI, 1956, 258); [Дарина:] Та я вже не плачу... Так не чіпатимеш [Потапа]? [Маруся:] Та ні, ні! Цур йому! Так віджахну, що й носом закрутить! (Стар., Вибр., 1959, 239).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віджахну | віджахнемо |
2 особа | віджахнеш | віджахнете |
3 особа | віджахне | віджахнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віджахнув | віджахнули |
Жіночий рід | віджахнула | |
Середній рід | віджахнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віджахнімо | |
2 особа | віджахни | віджахніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | віджахнувши |