відгрібати
ВІДГРІБАТИ, аю, аєш, недок., ВІДГРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. відгріб, гребла, ло; мн. відгребли; док., перех. 1. Відкидати, відсувати що-небудь лопатою, граблями, руками й т. ін. Вуси лізли йому в рот.. Він одгрібав їх пальцями (Н.-Лев., IV, 1956, 51); Матроси, зрозумівши, чого він хоче, починають обгрібати гільзи в куток (Кучер, Чорноморці, 1956, 525); Не взявся [Павлусь] й за лопату, щоб одгребти сніг од порога (Стор., І, 1957, 57); [Михайлов:] Тунель низький - щоб землю відгребти, пересуватись можна тільки плазом (Голов., Драми, 1958, 263).
2. рідко. Те саме, що вигрібати. Які руки загрібали, щоб і ті відгрібали (Чуб., І, 1872, 99); Одгребла [Христя] руками шматок льодини і пошпурила (Мирний, III, 1954, 396).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відгрібаю | відгрібаємо |
2 особа | відгрібаєш | відгрібаєте |
3 особа | відгрібає | відгрібають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відгрібатиму | відгрібатимемо |
2 особа | відгрібатимеш | відгрібатимете |
3 особа | відгрібатиме | відгрібатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відгрібав | відгрібали |
Жіночий рід | відгрібала | |
Середній рід | відгрібало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відгрібаймо | |
2 особа | відгрібай | відгрібайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відгрібаючи | |
Минулий час | відгрібавши |