вугляний
ВУГЛЯНИЙ, а, е. 1. Прикм. до вугіль. - П'ятдесят років на шахті, знаю, як ідуть вугляні шари, і скільки ми вибрали... (Ю. Янов., І, 1958, 454); До пари, яка подається в продувні чани, завжди чомусь потрапляє сажа, постійно є в ній вугляний і всякий інший пил (Шовк., Інженери, 1956, 183); // У якому знаходиться та видобувається кам'яне вугілля. Як я люблю тебе, мій краю вугляний, твій кожний камінець, твою билину кожну (Сос., Так ніхто.., 1960, 33); // Признач. для добування вугілля, зберігання його і т. ін. Андрусь.. з хати приніс мене на коркошах і посадив на вугляній скрині (Фр., IV, 1950, 187); // Зробл. з вугілля. Вугляний стрижень. 1. Який має колір вугілля. Він [Юра] всотував у себе світ своїми вугляними широкими очима, був тихий і лагідний (Перв., Невигадане життя, 1958, 138).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вугляний | вугляна | вугляне | вугляні |
Родовий | вугляного | вугляної | вугляного | вугляних |
Давальний | вугляному | вугляній | вугляному | вугляним |
Знахідний | вугляний, вугляного | вугляну | вугляне | вугляні, вугляних |
Орудний | вугляним | вугляною | вугляним | вугляними |
Місцевий | на/у вугляному, вуглянім | на/у вугляній | на/у вугляному, вуглянім | на/у вугляних |