вложити
ВЛОЖИТИ 1 (УЛОЖИТИ), вложу, вложиш, док., перех., рідко. Те саме, що вкласти1. Дядько мій брав колись у п. Франка [книжки] і казав мені вложити до скрині (Л. Укр., V, 1956, 178); Тухольці вложили найбільше праці в те діло [пробивання проходу в горах], тож гордилися ним, як своїм (Фр., VI, 1951, 23); - Щось сотень п'ять уложив він у його [завод] (Мирний, І, 1954, 222).
ВЛОЖИТИ 2 див. уложити 1.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вложу | вложимо |
2 особа | вложиш | вложите |
3 особа | вложить | вложать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вложив | вложили |
Жіночий рід | вложила | |
Середній рід | вложило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вложімо | |
2 особа | вложи | вложіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вложивши |