викорчовувати
ВИКОРЧОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИКОРЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Витягати з землі з корінням пні, дерева, кущі. Кілька днів він викорчовував старі пні, спилював сухі дерева (Збан., Мор. чайка, 1959, 227); Після того як молоді дерева почнуть плодоносити, старі, коли вони відживуть свій вік, викорчовують (Колг. Укр., 2, 1957, 31); Бузина, котру так не любив старий князь і велів з корнем викорчувати, де й набралася, - висока та розкішна поросла (Мирний, IV, 1955, 16).
2. перен. Дощенту винищувати, усувати що-небудь. Преса покликана допомагати партійним і радянським організаціям викорчовувати, викорінювати хиби, боротися проти бюрократизму і неохайності в усій нашій роботі (Рад. Укр., 4.XII 1953, 1).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викорчовую | викорчовуємо |
2 особа | викорчовуєш | викорчовуєте |
3 особа | викорчовує | викорчовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викорчовуватиму | викорчовуватимемо |
2 особа | викорчовуватимеш | викорчовуватимете |
3 особа | викорчовуватиме | викорчовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | викорчовував | викорчовували |
Жіночий рід | викорчовувала | |
Середній рід | викорчовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викорчовуймо | |
2 особа | викорчовуй | викорчовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | викорчовуючи | |
Минулий час | викорчовувавши |