благовістити
БЛАГОВІСТИТИ, іщу, істиш, недок., заст. 1. Дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи. Була неділя. В селі почали благовістить на службу (Н.-Лев., II, 1956, 200).
2. перен., уроч. Виголошувати, зачитувати проповідь; сповіщати, повідомляти про що-небудь. Іде святий Петро Та, йдучи в Рим благовістити. Зайшов у гай води напитись І одпочити (Шевч., II, 1953, 268); * Образно. Зима вже йшла з півночі, невблаганна і сувора, і зграї чорних круків вже благовістили її прихід (Рибак, Помилка.., 1956, 114).
3. розм. Поширювати серед людей, розголошувати що-небудь. Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть, якусь новину благовістить (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | благовіщу | благовістимо |
2 особа | благовістиш | благовістите |
3 особа | благовістить | благовістять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | благовіститиму | благовіститимемо |
2 особа | благовіститимеш | благовіститимете |
3 особа | благовіститиме | благовіститимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | благовістив | благовістили |
Жіночий рід | благовістила | |
Середній рід | благовістило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | благовістімо | |
2 особа | благовісти | благовістіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | благовістячи | |
Минулий час | благовістивши |