бездоння
БЕЗДОННЯ, я, с., розм. Те. саме, що безодня. Тупцювали коні на припоні. Чув серцем лихо навіть кінь. У міжгір'ї, в чорному бездонні Бій кипів і стих (Воронько, Коли я.., 1962, 82); Стоять, мабуть, останні теплі дні, висне вгорі високе голубе небо, хочеться подовгу, не відриваючись дивитися в його кришталеве бездоння (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 195); Об'єкт поезії - все життя, все бездоння людської душі, в тому числі і її похмурі, трагічні сторони (Вітч., 1, 1969, 167).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бездоння | бездоння |
Родовий | бездоння | бездонь |
Давальний | бездонню | бездонням |
Знахідний | бездоння | бездоння |
Орудний | бездонням | бездоннями |
Місцевий | на/у бездонні | на/у бездоннях |
Кличний | бездоння | бездоння |