баєчний
БАЄЧНИЙ, а, е. Прикм. до байка2 1. У другій половині XIX ст. в українській літературі формується новий сатиричний баєчний жанр (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 198).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | баєчний | баєчна | баєчне | баєчні |
Родовий | баєчного | баєчної | баєчного | баєчних |
Давальний | баєчному | баєчній | баєчному | баєчним |
Знахідний | баєчний, баєчного | баєчну | баєчне | баєчні, баєчних |
Орудний | баєчним | баєчною | баєчним | баєчними |
Місцевий | на/у баєчному, баєчнім | на/у баєчній | на/у баєчному, баєчнім | на/у баєчних |