фудульний
ФУДУЛЬНИЙ, а, е, діал. Гордовитий, зарозумілий, пихатий. - Бідні люди не такі дуже перебірчиві [перебірливі] та фудульні. Хоч новий дім буде трохи недогід-ний, тут тісний, там темний або що, то їм і то буде аж надто добре (Фр., III, 1950, 117); Іван був хмурний, неввічливий і дуже фудульний (Федьк., Буковина, 1950, 59); Ото пан був! Фудульний пан.. Нема нині таких. То бувало не приступай! (Вишня, II, 1956, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | фудульний | фудульна | фудульне | фудульні |
Родовий | фудульного | фудульної | фудульного | фудульних |
Давальний | фудульному | фудульній | фудульному | фудульним |
Знахідний | фудульний, фудульного | фудульну | фудульне | фудульні, фудульних |
Орудний | фудульним | фудульною | фудульним | фудульними |
Місцевий | на/у фудульному, фудульнім | на/у фудульній | на/у фудульному, фудульнім | на/у фудульних |