судія
СУДІЯ, ї, ч., книжн., уроч. Те саме, що суддя 1, 3. Судія такий добродушний, говорив зо мною по-людськи (Фр., II, 1950, 348); Буду пильно наглядати - Книжку ти яку читаєш, З ким говориш, де буваєш... Твій я буду судія (Крим., Вибр., 1965, 110); * У порівн. Турчинович, як грізний судія-громовержець, глушить свого колегу, а той сидить і кисне (Кол., Терен.., 1959, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | судія | судії |
Родовий | судії | судій |
Давальний | судії | судіям |
Знахідний | судію | судій |
Орудний | судією | судіями |
Місцевий | на/у судії | на/у судіях |
Кличний | судіє | судії |