облисілий
ОБЛИСІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до облисіти. Голова його, облисіла над лобом, була обрамлена короною білих кучерів (Бурл., М. Гонта, 1959, 43); Вона [шапка] була стара, витерта і майже наполовину облисіла (Руд., Остання шабля, 1959, 167); Облисілі за попередні роки схили не заліснені, що викликає змив грунту (Рад. Укр., 19.VІІІ 1962, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | облисілий | облисіла | облисіле | облисілі |
Родовий | облисілого | облисілої | облисілого | облисілих |
Давальний | облисілому | облисілій | облисілому | облисілим |
Знахідний | облисілий, облисілого | облисілу | облисіле | облисілі, облисілих |
Орудний | облисілим | облисілою | облисілим | облисілими |
Місцевий | на/у облисілому, облисілім | на/у облисілій | на/у облисілому, облисілім | на/у облисілих |
облисіти
ОБЛИСІТИ, ію, ієш, док. 1. Утратити волосся, стати лисим. Колись на цій голові буйно розвівався традиційний козацький оселедець, але тепер вона дуже облисіла (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); * Образно. - Це люди з тих кучерявих кармазинників у смокінгах, розум яких давно вже облисів (Кол., Терен.., 1959, 292); // перен. Те саме, що облізти1. Шапка облисіла.
2. перен. Позбутися рослинності, оголитися (про землю, схили і т. ін). З Володимирської гірки було видно, як опали у воду.. мости через Дніпро, а там, де була Дарниця, облисіла земля (Панч, В дорозі, 1959, 304).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облисію | облисіємо |
2 особа | облисієш | облисієте |
3 особа | облисіє | облисіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | облисів | облисіли |
Жіночий рід | облисіла | |
Середній рід | облисіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облисіймо | |
2 особа | облисій | облисійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | облисівши |