житло
ЖИТЛО, а, с. Приміщення, пристосоване, признач. для життя людей; дім, оселя. Великий натовп народу підступив під ворота Саїбового житла (Н.-Лев., IV, 1956, 35); За годину на місці Денисового житла курілася купа вугілля та головешок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 121); // Взагалі місце для проживання, перебування. Житло і харч коштуватимуть їй тут тільки трохи більше ста карбованців (Коз., Сальвія, 1956, 35); Бачить [Роман], як дві голубі синички шукають собі житло (Стельмах, Хліб.., 1959, 260).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | житло | житла |
Родовий | житла | житл |
Давальний | житлу | житлам |
Знахідний | житло | житла |
Орудний | житлом | житлами |
Місцевий | на/у житлі | на/у житлах |
Кличний | житло | житла |