гембель
ГЕМБЕЛЬ, бля, ч. 1. розм. Те саме, що рубанок. Почина рубати Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Щог., Поезії, 1958, 110); Викрикуючи арію з "Трубадура", цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Шовк., Інженери, 1956, 203).
2. діал. Гендель. Січкар ні разу не впіймався на цьому гемблі [спекуляції хлібом], але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 35); Вони вже самі знаходили дорогу до Княжевичів, завжди маючи з Соломією якийсь свій, ярмарковий гембель (Кучер, Трудна любов, 1960, 127).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гембель | гемблі |
Родовий | гембля | гемблів |
Давальний | гемблеві, гемблю | гемблям |
Знахідний | гембель | гемблі |
Орудний | гемблем | гемблями |
Місцевий | на/у гемблі | на/у гемблях |
Кличний | гемблю | гемблі |