взутий
ВЗУТИЙ (УЗУТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до взути. Серед мертвої тиші Йон чув, як калатало його серце, як ступали ноги, взуті в постоли (Коцюб., І, 1955, 240); Денис, взутий у гумові чоботи, скочив у воду і потяг човен за ланцюг (Дмит., Наречена, 1959, 159); // у знач. ім. взутий, того, ч. Той, хто має взуття на ногах. Взутий ходить, а босі сліди робить (Мур., Бук. повість, 1959, 42).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | взутий | взута | взуте | взуті |
Родовий | взутого | взутої | взутого | взутих |
Давальний | взутому | взутій | взутому | взутим |
Знахідний | взутий, взутого | взуту | взуте | взуті, взутих |
Орудний | взутим | взутою | взутим | взутими |
Місцевий | на/у взутому, взутім | на/у взутій | на/у взутому, взутім | на/у взутих |