урадити
УРАДИТИ (ВРАДИТИ), джу, диш, док., перех., неперех. і з інфін . 1. Дати пораду, допомагати радою. Розпитувався, що йому робить? Ніхто нічого не врадив (Сл. Гр.).
2. Радячись, дійти до якого-небудь спільного рішення; домовитись, вирішити. І так між собою урадили, щоб їхав він із дочкою під Ніжень до свого шуряка (П. Куліш, Вибр., 1969, 112); [Теофіл (підходить до Руфіна ):] Ти чув? Ми врадили одного [персня] дати єпископу... [Руфін:] А нас ви поспитали? (Л. Укр., II, 1951, 495).
3. перев. перех., розм. Допомогти, знайти вихід із скрутного становища; зарадити. Занедужала дитинка, кричить, плаче. Горнила й сама плаче над нею, та нічого не врадить (Вовчок, І, 1955, 66).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ураджу | урадимо |
2 особа | урадиш | урадите |
3 особа | урадить | урадять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | урадив | урадили |
Жіночий рід | урадила | |
Середній рід | урадило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | урадьмо | |
2 особа | урадь | урадьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | урадивши |