шумуючий
ШУМУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до шумувати1. Посередині бухти вода хвилювалася і шумувала, ніби нагазована. Час від часу над шумуючою водою злітало каміння й шматки грязюки (Трубл., І, 1955, 476); Виловлювання метеликів совки за допомогою коритець з шумуючою мелясою також є досить ефективним способом боротьби з ними (Картопля, 1957, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шумуючий | шумуюча | шумуюче | шумуючі |
Родовий | шумуючого | шумуючої | шумуючого | шумуючих |
Давальний | шумуючому | шумуючій | шумуючому | шумуючим |
Знахідний | шумуючий, шумуючого | шумуючу | шумуюче | шумуючі, шумуючих |
Орудний | шумуючим | шумуючою | шумуючим | шумуючими |
Місцевий | на/у шумуючому, шумуючім | на/у шумуючій | на/у шумуючому, шумуючім | на/у шумуючих |