штрик
ШТРИК, виг., розм. Уживається як присудок за знач. штрикати, штрикатися, штрикнути. Мабуть, не знав пан ротмістр, що наші козачки колються, як ті рожі. От і став її цілувать та обнімать, а вона, не будь дурною, вихопила із-за його пояса ніж та штрик йому в серце, а там і себе, та так вкупі й гепнулись на поміст... (Стор., І, 1957, 160).
штрика
ШТРИКА, -и, ж., зах. Залізниця.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штрика | штрики |
Родовий | штрики | штрик |
Давальний | штриці | штрикам |
Знахідний | штрику | штрики |
Орудний | штрикою | штриками |
Місцевий | на/у штриці | на/у штриках |
Кличний | штрико | штрики |