чудний
ЧУДНИЙ, а, е. 1. Який викликає здивування; дивний. Заснув. Снились якісь сни чудні (Вовчок, VI, 1956, 239); [Річард:] Та що се з матір'ю сьогодні, Белло? І ти якась чудна... (Л. Укр., III, 1952, 59); До обіду [Антін] спізнився, але ввійшов кроком легким і бистрим, з молодою лінією плечей і був як неприсутній. Марта помітила зміну.- Ти сьогодні якийсь чудний (Коцюб., II, 1955, 286); [Сергій:] Ти щось знаєш про Надійку? [Семен:] Чудний ти, що ж я можу знати про неї? (Мороз, П'єси, 1959, 12); [Захарко:] Якась чудна у тебе сьогодня [сьогодні] балачка: з одного на друге перескакуєш, тільки докупи не збереш! (Кроп., II, 1958, 142); Якесь чудне почуття охоплює мене (Кол., На фронті.., 1959, 21).
2. Який викликає сміх; смішний. Стоїть собі [цар], Голову понурив Сіромаха. Де ж ділася Медвежа натура? Мов кошеня, такий чудний (Шевч., І, 1963, 251); Та й чудний же він [отець Василь]. Як вирядиться було у нову свою халамиду (так він узивав ), примаже височки оливою, візьме парасоль у руки - ну прямо реготатися з нього, та й тільки (Хотк., І, 1966, 76); Хлопець знав дідову схильність до чудних слів (Багмут, Опов., 1959, 16).
3. рідко. Те саме, що чудесний 2. Слово-чудний дар природи (Фр., XIII, 1954, 43); Важкі роки пройшли над нами, і приємно тепер варити чудну сталь і згадувати наших бійців (Ю. Янов., II, 1958, 250).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чудний | чудна | чудне | чудні |
Родовий | чудного | чудної | чудного | чудних |
Давальний | чудному | чудній | чудному | чудним |
Знахідний | чудний, чудного | чудну | чудне | чудні, чудних |
Орудний | чудним | чудною | чудним | чудними |
Місцевий | на/у чудному, чуднім | на/у чудній | на/у чудному, чуднім | на/у чудних |
чудовий
ЧУДОВИЙ, а, е. 1. Прекрасний, чудесний (у 2 знач.). Стояла чудова тиха та тепла весняна погода (Н.-Лев., VI, 1966, 368); Ось проходить передо мною молода поетеса з ясним хвилястим волоссям, з чудовими синіми очима, де так ясно блищать і зливаються в один промінь талан і божевілля (Л. Укр., III, 1952, 577); Світло в лісі чудове, якесь зелене, мов все осяяно зеленим бенгальським вогнем (Коцюб., III, 1956, 137); Круглі металеві рами ілюмінаторів склили товстим дзеркальним склом, і чудовий запах свіжої смолистої деревини зливався з йодисто-солоним бадьорим подихом близького моря (Тулуб, В степу.., 1964, 260); У пісні "Про Бондарівну" виступає чудовий образ гордої, сповненої почуття людської гідності дівчини, що дає таку зневажливу одповідь "вельможному" панові Каньовському (як гадають, магнатові Миколі Потоцькому.. ), який залицявся до неї (Рильський, IX, 1962, 222); // Химерний, дивний. Задзеленькав дзвоник [у вокзалі]. Люде заворушились, завештались. Ломицький кинувсь, неначе прокинувся од якогось чудового сну (Н.-Лев., VI, 1966, 75); Як пісня, дивний був натурою Богдан: То тихий, лагідний, то спалахне мов порох; То вигадає враз якийсь чудовий план - Мерщій до Мексіки! (Рильський, Поеми, 1957, 216).
2. З високими моральними якостями (про людину). Володимир Семенович був чудовий чоловік (Фр., IV, 1950, 373); Простий, чудовий, мудрістю багатий, неграмотний, убогий селянин, могутній словом, піснею крилатий, злетів орлом до гордих верховин (Гонч., Вибр., 1959, 123); За роки Радянської влади на Україні виховано чудову плеяду вчених, яким властиві новаторство в науці, сміливе, творче дерзання (Наука.., 12, 1957, 9); // Доброї вдачі, тихий, слухняний. Стасик чудова дитина (Коцюб., II, 1955, 246).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чудовий | чудова | чудове | чудові |
Родовий | чудового | чудової | чудового | чудових |
Давальний | чудовому | чудовій | чудовому | чудовим |
Знахідний | чудовий, чудового | чудову | чудове | чудові, чудових |
Орудний | чудовим | чудовою | чудовим | чудовими |
Місцевий | на/у чудовому, чудовім | на/у чудовій | на/у чудовому, чудовім | на/у чудових |