хідничок
ХІДНИЧОК, чка, ч. Зменш. до хідник. Так іі [хатину] завіяло за ніч, що тільки димар стирчав з-під снігу. Та дядько вже встиг прокопати хідничок, і дівчина легко прошмигнула ним до дверей (Речм., Весн. грози, 1961, 12); Простягла [Марія] хідничок уздовж софки й вийшла в кухню (Тудор, Народження, 1941, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хідничок | хіднички |
Родовий | хідничка | хідничків |
Давальний | хідничкові, хідничку | хідничкам |
Знахідний | хідничок | хіднички |
Орудний | хідничком | хідничками |
Місцевий | на/у хідничку | на/у хідничках |
Кличний | хідничку | хіднички |