хруп
ХРУП, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає тріск, хруст.
2. Уживається як присудок за знач. хрупати і хрупнути. По спині грудочка глини, з горошинку завбільшки - хруп! (Головко, II, 1957, 100); Розігнавшись, скакнув Петро і якраз досяг до другого берега. А ж тут берег під ним - хруп! Одколовсь (П. Куліш, Вибр., 1969, 105).