укріплений
УКРІПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до укріпити. У самому кінці бронзового віку з'являються перші городища - поселення, укріплені валами і ровами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 92).
2. у знач. прикм. Який має оборонні споруди. Під ранок розпочався штурм укріпленого міста (Кач., Вибр., 1953, 400); - Одержали ми завдання викурити німців з одного укріпленого пункту (Ткач, Моряки, 1948, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | укріплений | укріплена | укріплене | укріплені |
Родовий | укріпленого | укріпленої | укріпленого | укріплених |
Давальний | укріпленому | укріпленій | укріпленому | укріпленим |
Знахідний | укріплений, укріпленого | укріплену | укріплене | укріплені, укріплених |
Орудний | укріпленим | укріпленою | укріпленим | укріпленими |
Місцевий | на/у укріпленому, укріпленім | на/у укріпленій | на/у укріпленому, укріпленім | на/у укріплених |