тіснувато
ТІСНУВАТО. 1. Присл. до тіснуватий.
2. безос., у знач. присудк. сл. Трохи, дещо тісно (у 2, 3 знач.). - Тісно в одній кімнаті? - Та воно так, - нерішуче відповів Василь. - Тіснувато (Хижняк, Невгамовна, 1961, 73); В човні було тіснувато, але хлопці розмістились непогано (Трубл., Шхуна.., 1934, 26); * Образно. Все одно й за рядками тими тіснувато новим думкам (Уп., Вірші.., 1957, 100).