сіножатний
СІНОЖАТНИЙ, а, е. Прикм. до сіножать. В сіножатні роки краще ростуть і розвиваються цінні верхові злаки (Хлібороб Укр., 5, 1971, 27); // Відведений для косіння трави на сіно. Сіножатні ділянки; // Признач. для косіння трави на сіно. Погрожуючи сіножатною косою, Смерть, проте, не вбила Климка зразу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 229).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сіножатний | сіножатна | сіножатне | сіножатні |
Родовий | сіножатного | сіножатної | сіножатного | сіножатних |
Давальний | сіножатному | сіножатній | сіножатному | сіножатним |
Знахідний | сіножатний, сіножатного | сіножатну | сіножатне | сіножатні, сіножатних |
Орудний | сіножатним | сіножатною | сіножатним | сіножатними |
Місцевий | на/у сіножатному, сіножатнім | на/у сіножатній | на/у сіножатному, сіножатнім | на/у сіножатних |