сіверко
СІВЕРКО1, а, ч., діал. Холодний, пронизливий вітер. Лютий сіверко повіяв, Вітер неласкавий (Перв., З глибини, 1956, 265); Із кленів, кружляючи, мідне Вже сіверко листя несе (Дор., Серед степу.., 1952, 93).
СІВЕРКО2, діал. Присл. до сіверкий; // у знач. присудк. сл. Надворі було сіверко (Досв., Вибр., 1959,173).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сіверко | сіверки |
Родовий | сіверка | сіверків |
Давальний | сіверкові, сіверку | сіверкам |
Знахідний | сіверко | сіверки |
Орудний | сіверком | сіверками |
Місцевий | на/у сіверку | на/у сіверках |
Кличний | сіверко | сіверки |