сьорб
СЬОРБ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. сьорбати. - Дай мені сироватки з хлібом. Я накришила, подала. Він сьорб-сьорб разів з п'ять (Барв., Онов.., 1902, 98); Блюдечко з чаєм підніс [Трохим Панасович] і довго студив на нього крізь великі вуса. Далі витяг шию і око примружив та - сьорб! (Головко, І, 1957, 144).