супроводжуючий
СУПРОВОДЖУЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до супроводжувати. Яструбок ринувся на супроводжуючий бомбардувальників «месершміт» (Ю. Янов., І, 1954, 47); // у знач. прикм. Якісне приймання [матеріалів] полягає в перевірці відповідності асортименту, розмірів.. матеріалів супроводжуючим документам (Матер.-техн. постач.., 1959, 68); Розрізняють дієприслівники «теперішнього часу», що передають другорядну, супроводжуючу дію, одночасну з головною, і дієприслівники «минулого часу» (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 331).
2. у знач. ім. супроводжуючі, чих, мн. (одн. супроводжуючий, чого, ч.; супроводжуюча, чої, ж. ). Особи, які супроводжують кого-, що-небудь; супровідники. Олександр у супроводі генералів і придворних оглядав табір. Тепер він похмуро слухав зауваження супроводжуючих (Кочура, Зол. грамота, 1960, 74).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | супроводжуючий | супроводжуюча | супроводжуюче | супроводжуючі |
Родовий | супроводжуючого | супроводжуючої | супроводжуючого | супроводжуючих |
Давальний | супроводжуючому | супроводжуючій | супроводжуючому | супроводжуючим |
Знахідний | супроводжуючий, супроводжуючого | супроводжуючу | супроводжуюче | супроводжуючі, супроводжуючих |
Орудний | супроводжуючим | супроводжуючою | супроводжуючим | супроводжуючими |
Місцевий | на/у супроводжуючому, супроводжуючім | на/у супроводжуючій | на/у супроводжуючому, супроводжуючім | на/у супроводжуючих |