стайка
СТАЙКА, и, ж. 1. заст. Ряд кіп, полукіпків (пшениці, жита і т. ін.) на полі. - Люблю дивитися, як поле вкриється довгими стайками полукіпків (Н.-Лев., І, 1956, 587); Через лан пшениці, як це їй видно,.. - широкий розлогий степ: хвилюються хліба, по стернях стайками копи (Головко, І, 1957, 340); * У порівн. Село.. стоїть на горбах, наче стайки кіп (Кос., Новели, 1962, 101).
2. рідко. Зменш.-пестл. до стая 3. Злякана стайка куріпок пурхнула з-під копит і опустилась у високих бур'янах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 134); Голуби стайкою в'ються над ним [Даньком] (Гончар, Таврія, 1952, 30); Стежкою підіймаються люди - це чужі, не тутешні йдуть на заробітки в Таврію. Ідуть стайками по 5-6 чоловік (Ю. Янов., IV, 1959, 11); * У порівн. Містечко полотняне - Палатки на стерні - Мов стайка голубина, Біліє вдалині (Нагн., Вибр., 1957, 127).
3. діал. Те саме, що стая 2, 4. Коні вороні по стайках стоять (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 291); Усередині стоїща в багатьох місцях було поламане вориння, повалені пастуші стайки (Гжицький, Опришки, 1962, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стайка | стайки |
Родовий | стайки | стайок |
Давальний | стайці | стайкам |
Знахідний | стайку | стайки |
Орудний | стайкою | стайками |
Місцевий | на/у стайці | на/у стайках |
Кличний | стайко | стайки |