співгромадянин
СПІВГРОМАДЯНИН, а, ч., книжн. Громадянин тієї самої держави (стосовно інших громадян). Староста хоч був, як і його співгромадяни, противником православ'я, але все-таки належав до тих заможніших та практичніших господарів, котрі вважали ліпшим бодай про око придержуватися православ'я (Фр., II, 1950, 149); Золоті руки в наших дітей. І як же не схилитися перед величною мудрістю нашої рідної Комуністичної партії, яка.. дала змогу проявитися різноманітним здібностям наших юних співгромадян! (Літ. газ., 16.Х 1959, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співгромадянин | співгромадяни |
Родовий | співгромадянина | співгромадян |
Давальний | співгромадянинові, співгромадянину | співгромадянам |
Знахідний | співгромадянина | співгромадян |
Орудний | співгромадянином | співгромадянами |
Місцевий | на/у співгромадянині, співгромадянинові | на/у співгромадянах |
Кличний | співгромадянине | співгромадяни |