спадкувати
СПАДКУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. 1. Одержувати спадщину від кого-, чого-небудь.
2. Мати право на одержання спадщини, бути спадкоємцем, спадкоємицею.
СПАДКУВАТИСЯ, ується, недок. 1. Передаватися за спадковістю. - Треба закріпити в ній [пшениці] кущистість і добірне зерно, щоб це спадкувалося в звичайних умовах (Донч., V, 1957, 239).
2. Пас. до спадкувати 1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спадкую | спадкуємо |
2 особа | спадкуєш | спадкуєте |
3 особа | спадкує | спадкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спадкуватиму | спадкуватимемо |
2 особа | спадкуватимеш | спадкуватимете |
3 особа | спадкуватиме | спадкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спадкував | спадкували |
Жіночий рід | спадкувала | |
Середній рід | спадкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спадкуймо | |
2 особа | спадкуй | спадкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спадкуючи | |
Минулий час | спадкувавши |