солодкомовний
СОЛОДКОМОВНИЙ, а, е. Який уміє гарно, цікаво, захоплююче говорити; красномовний; // Який милує слух своїми звуками, словами і т. ін. Шевчик або кравчик посила їй навздогінці такі солодкомовні привіти, що в неї аж дух спирає в грудях (Мирний, IV, 1955, 296); Пісню чула я стару, солодкомовну (Зеров, Вибр., 1966, 487); // Облесливий.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | солодкомовний | солодкомовна | солодкомовне | солодкомовні |
Родовий | солодкомовного | солодкомовної | солодкомовного | солодкомовних |
Давальний | солодкомовному | солодкомовній | солодкомовному | солодкомовним |
Знахідний | солодкомовний, солодкомовного | солодкомовну | солодкомовне | солодкомовні, солодкомовних |
Орудний | солодкомовним | солодкомовною | солодкомовним | солодкомовними |
Місцевий | на/у солодкомовному, солодкомовнім | на/у солодкомовній | на/у солодкомовному, солодкомовнім | на/у солодкомовних |