слоник
СЛОНИК, а, ч. 1. Зменш, -пестл. до слон 1; // Маленька фігурка слона; іграшковий слон. На буфеті, тумбочці, етажерці і вікні - всюди стояли фігурки маленьких слоників, білих лебедиків, сірих гусят й жовтих каченят (Чорн., Пісні.., 1958, 71); Мама слоника Купила Заводного (Бойко, Ростіть.., 1959, 80).
2. ент. Жучок з довгим хоботком, який є шкідником рослин; довгоносик. П'ятикрапчатий слоник.. розповсюджений по всій степовій і лісостеповій зонах УРСР (Шкідн.. рослин, 1949, 132); Дівчинка стукала обережно по стовбурах дерев, і падали на розстелене рядно, удаючи мертвих, казарки і слоники (Донч., IV, 1957, 142).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слоник | слоники |
Родовий | слоника | слоників |
Давальний | слоникові, слонику | слоникам |
Знахідний | слоника | слоників |
Орудний | слоником | слониками |
Місцевий | на/у слонику | на/у слониках |
Кличний | слонику | слоники |