сирість
СИРІСТЬ, рості, ж. 1. Властивість і стан за знач. сирий 1-3, 6. Уранці туманцем, удень сонечком, а увечері морозцем - повитягувало з неї [землі] усю сирість (Кв.-Осн., II, 1956, 123); [Лукерія Степановна:] Жили ми у підвалі, боже, у якій багнюці та в сирості (Кроп., II, 1958, 301); Поїхав якось Семен до глинища.. Копає.. Утомиться - сяде, спочине, скрутить цигарку, викурить у холодочку. Та й кобилі гарно: від глини сирість іде, муха не так б'є (Хотк., І, 1966, 127).
2. Надмір вологи де-небудь, у чомусь; підвищена вологість. Всепроймаюча петербурзька сирість ломила руки й ноги (Ільч., Серце жде, 1939, 335); Знадвору потягнуло сирістю, важким, пересиченим вогкістю повітрям (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 132).
3. розм. Специфічний запах чого-небудь. Витягли [рибалки] човни на берег, розкидали мокрі сітки по лозах. Запахло по березі баговинням, мулом та риб'ячою сирістю (Н.-Лев., І, 1956, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сирість | сирості |
Родовий | сирості, сирости | сиростей |
Давальний | сирості | сиростям |
Знахідний | сирість | сирості |
Орудний | сирістю | сиростями |
Місцевий | на/у сирості | на/у сиростях |
Кличний | сиросте | сирості |