сикнути
СИКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до сикати. Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру й липку сорочку. Остап сикнув од того дотику (Коцюб., І, 1955, 357); - Сідай швидше, - сикнув перевощик [перевізник] (Коцюб., І, 1955, 350); Йон схопив Гашіцу за руку й потяг до себе. - Сиди тихо! - сикнула та, - побачать... (Коцюб., І, 1955, 239); Раптом Зекерія, один з передніх, сикнув і зупинився (Коцюб., І, 1955, 400).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сикну | сикнемо |
2 особа | сикнеш | сикнете |
3 особа | сикне | сикнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сикнув | сикнули |
Жіночий рід | сикнула | |
Середній рід | сикнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сикнімо | |
2 особа | сикни | сикніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сикнувши |