свавілець
СВАВІЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самоволець. - Ой людоньки добрі,- стогне тітка Ликерія.. - І нащо, скажіть, я виходила заміж за цього свавільця? (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 106).
2. Людина, яка робить що-небудь без дозволу. Грізний пан хотів скарать іще свавільця. «Як, у моїм гаю на птицю ставить сільця! А диб ніколи ти, старий, не куштував?» (Рильський, II, 1956, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | свавілець | свавільці |
Родовий | свавільця | свавільців |
Давальний | свавільцеві, свавільцю | свавільцям |
Знахідний | свавільця | свавільців |
Орудний | свавільцем | свавільцями |
Місцевий | на/у свавільці, свавільцеві | на/у свавільцях |
Кличний | свавільцю | свавільці |