пінний
ПІННИЙ, а, е. 1. Те саме, що пінистий. Пінна вода падала з каменя на камінь (Собко, Кавказ, 1946, 17); Грайте ж радості і болі - Іскри в пінному вині (Еллан, І, 1958, 59).
2. у знач. ім. пінна, ної, ж., заст. Хлібна горілка. Еней з дороги налигався І пінної так нахлестався, Трохи не виперсь з його [нього] дух (Котл., І, 1952, 89).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пінний | пінна | пінне | пінні |
Родовий | пінного | пінної | пінного | пінних |
Давальний | пінному | пінній | пінному | пінним |
Знахідний | пінний, пінного | пінну | пінне | пінні, пінних |
Орудний | пінним | пінною | пінним | пінними |
Місцевий | на/у пінному, піннім | на/у пінній | на/у пінному, піннім | на/у пінних |