підслухи
ПІДСЛУХИ, ів, мн. (рідко одн. підслух, у, ч.). Те саме, що підслухування. Низ тут товаришу сказав: - Приляж к землі ти для підслуху, А я задам Рутульцям духу (Котл., І, 1952, 225); - Піди-но, Пазю, до читальні на підслухи, що там панотець раз у раз так довго робить? (Март., Тв., 1954, 413); [Секлета Семенівна:] Савасик все думає, думає. Каже, що його (на двері) небезпремінно на підслухи до нас послано (М. Куліш, П'єси, 1960, 191).
@ Ходити на підслухи (по підслухах) - підслуховувати. - Рятувати тебе? - кричав Василь.. - Тебе рятувати, що на підслухи ходе [ходить], що на підкупи здався (Мирний, IV, 1955, 167); - Я наперед знаю, що буде далі. Хочете - скажу! - Тася змовкла, нахмурилась. Далі хитнула головою. Презирливо, гаряче: - І ото не сором ходити по підслухах! (Вас., II, 1959, 313).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підслухи | |
Родовий | підслухів | |
Давальний | підслухам | |
Знахідний | підслухи | |
Орудний | підслухами | |
Місцевий | на/у підслухах | |
Кличний | підслухи |