піаністичний
ПІАНІСТИЧНИЙ, а, е. 1. муз. Стос. до піанізму. Цікава піаністична школа, висока техніка, своєрідна інтерпретація творів - усе це принесло успіх артистові (Веч. Київ, 14.І 1963, 1).
2. Власт. піаністу. Виконавську манеру піаністки відзначає романтична схвильованість, темпераментність, глибоке розкриття образів, тонке розуміння стилю, вільне володіння арсеналом піаністичних засобів (Рад. Укр., 20.XII 1962, 4); Піаністичні здібності.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | піаністичний | піаністична | піаністичне | піаністичні |
Родовий | піаністичного | піаністичної | піаністичного | піаністичних |
Давальний | піаністичному | піаністичній | піаністичному | піаністичним |
Знахідний | піаністичний, піаністичного | піаністичну | піаністичне | піаністичні, піаністичних |
Орудний | піаністичним | піаністичною | піаністичним | піаністичними |
Місцевий | на/у піаністичному, піаністичнім | на/у піаністичній | на/у піаністичному, піаністичнім | на/у піаністичних |