прощальник
ПРОЩАЛЬНИК, а, ч., заст . Козак, що влаштовував прощальну гулянку перед тим, як іти в ченці. Прощається з світом Покута. Хутко зачиниться за ним брама Межигірського Спаса й навіки козака сховає чернецька ряса. Пийте до дна, щоб і за ваші окаянні душі помолився в монастирі прощальник! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прощальник | прощальники |
Родовий | прощальника | прощальників |
Давальний | прощальникові, прощальнику | прощальникам |
Знахідний | прощальника | прощальників |
Орудний | прощальником | прощальниками |
Місцевий | на/у прощальнику, прощальникові | на/у прощальниках |
Кличний | прощальнику | прощальники |